Без води нема життя...
Без води нема життя
Це знає навіть мале дитя.
Але чи знає доросла людина ,
Що в світі є така країна,
Де зовсім нема води.
Без води нема життя
Це знає навіть мале дитя.
Але чи знає доросла людина ,
Що в світі є така країна,
Де зовсім нема води.
Що є вода - то крапля у морі,
То квітка, що в мене цвіте за вікном.
Що є вода - то степ неозорий,
То в небі хмаринки-овечки чудові.
Що є вода - то життя, то пустеля,
Де крапля маленька рятує села.
Де світ живе, де рослина сміється,
О тоді той край милує серце!
Моя прабабуся Варвара була знахаркою, лікувала людей, пророкувала їм майбутнє, часто бачила віщі сни й попереджала про небезпеку. Її любили всі, приходили за порадою або просто розповісти про свої проблеми, поділитися горем чи сповістити радісну новину, погомоніти за чашечкою теплого чаю. І вона була рада кожному, хто не оминав її затишної хатини.
«Ой ти струмочку, чиста водице». Ці слова із народної пісні так і просяться на вуста, коли потрапляєш на Качурівську землю. Якщо заходити, чи заїжджати в село зі сторони Федорівки, то перше, що потрапляє Вам на шляху - це життєдайний водяний потічок (струмочок, джерельце). Тече він прямо з-під землі попід горою вже дуже давно. Подейкують люди, що в цьому струмочку водичка цілюща. Тому не дивно, що всі проїжджаючі (поряд проходить автомагістраль Полтава – Кишинів) завжди зупиняються біля струмка не лише попити водички цілющої та холодненької, а ще й наповнити багато посуди, щоб мати собі надалі цілющої водички.
Текла колись бурхлива річка,
Вербам лози полоскала.
Текла неначе синя стрічка,
В море весело спадала.